Економічні науки/ економіка підприємства

 

Олійник Л.Г.

Вінницький кооперативний коледж економіки і права

Оновлення техніко – технологічної бази підприємств легкої промисловості

 

Потенційні можливості розвитку та ефективності виробництва  визначаються насамперед науково- технічним прогресом, його темпами і соціально - єкономічними результатами. Що цілеспрямованіше та ефективні­ше використовуються новітні досягнення науки і техніки, котрі є першоджерелами розвитку продуктивних сил, то успішніше вирі­шуються пріоритетні соціальні завдання жит­тєдіяльності суспільства.

 Розвиток науково-технічного прогресу підвищує вимоги до ефективності економіки всіх держав, активізуючи намагання країн, що розвиваються, подолати економічну відсталість.

Навіть якщо вітчизняний споживач надумає максимально заощадити на собі, то однак без двох складових обійтися неможливо: їжа й одяг.

За даними статистики, в Україні одяг виробляють понад 1000 підприємств. Із них великих фабрик (понад 100 працівників) — більш як 300. Вони, у міру своїх сил і з урахуванням наявних потужностей, випускають різноманітний асортимент товарів. За офіційними даними, щорічно через роздрібну торговельну мережу країни одягу реалізується більш як на 350 млн. грн. Проте, на думку фахівців-операторів, які відстежують процеси на ринку, ця цифра в кілька разів відрізняється від справжніх товарних мас. Таким чином, неважко прикинути, що питома вага виробів легальної вітчизняної легкої промисловості вкладається в кілька відсотків. Чим це все замінюється, також зрозуміло, — дешевим безмитним товаром китайсько-турецького виробництва, закордонним секонд-хендом, ну, і виробами вітчизняних підпільних цехів.

І в такій несприятливій ситуації українським швейникам доводиться розплачуватися з бюджетом за всіх. При цьому треба вдосконалювати і розвивати наше виробництво

Сьогодні на Вiнниччинi дiє 23 пiдприємства легкої промисловостi, серед тих, якi працюють з прибутками — декiлька. Серед них — ЗАТ «Подiлля», ВАТ «Володарка», вироби який ідуть за кордон. Бiльшiсть же пiдприємств працюють без збиткiв — це теж нинi вважається успiхом.

Для  нормального функціонування підприємства, необхідно наявність визначених засобів і джерел. Основні виробничі фонди, які складаються з будівель, споруд, машин, обладнання і інших засобів праці, які приймають участь у процесі виробництва, являються головною основою діяльності будь-якого підприємства.

Підприємства, що користуються основними фондами, що достались у спадщину від соціалістичної економіки, повинні не тільки прагнути їх модернізувати, але і максимально ефективно використовувати те що є, особливо в існуючих умовах дефіциту фінансів і виробничих інвестицій.

Будь-який комплекс заходів щодо поліпшення використання виробничих потужностей і основних фондів, повинен передбачати забезпечення росту обсягів виробництва продукції.  

Технічне переозброєння та реконструкція - прогресивні форми відтворення основних виробничих фондів діючих підприємств.

До технічного переозброєння відноситься комплекс заходів по підвищенню техніко-організаційного рівня виробництва, його механізації й автоматизації по модернізації, й заміні застарілого та фізично зношеного обладнання новим, більш продуктивним.

Здійснюване за єдиним проектом повне або часткове переобладнання, перевлаштування виробництва без побудови нових і розширення діючих основних цехів, однак з побудовою при необхідності нових і розширенням діючих допоміжних та обслуговуючих підрозділів називається реконструкцією.

Найбільш повно сутність реконструкції розкривається при розгляді її як особливої форми розширеного відтворення основних фондів підприєм­ства, здійснюваного на основі досягнень науково-технічного прогресу.

Здійснення реконструкції повинно забезпечити нарощування потенцій­ної виробничої спроможності підприємства не стільки в результаті про­стого збільшення технічної складової, скільки за рахунок підвищення якісних параметрів знарядь і за­собів праці. Мова йде про нарощування виробничих потужностей підприємства не за рахунок збільшення кількості робочих місць, а про забезпечення цього при незмінній і навіть меншій кількості робочих місць. Завдання полягає в тому, що в результаті реконструкції слід нарощува­ти якісно нові потужності.

Основним засобом виконання цього завдання повинна стати заміна технічної й технологічної складових виробних підрозділів підприє­мства на нові, які відповідають сучасним досягненням технічного розвитку.

На практиці оновленню й удосконаленню техніко – технологічної бази підприємства віддають перевагу малій та середній реконструкції. Зазвичай затрати на малу реконструкцію скуповуються не довше, ніж за півроку. При середній реконструкції термін окупності затрат - до одно­го року. При повній реконструкції термін окупності затрат складає в се­редньому більше трьох років.

Відмінна особливість технічного переозброєння полягає в тому, що при даній формі відтворення основних виробничих фондів оновлюється лише їх активна частина. У процесі технічного переозброєння можливе часткове перевлашту­вання побутових, складських і виробничих приміщень. Залежно від масштабів оновлення активної частини основних виробничих фондів можуть бути виділені три види технічного переозброєння виробництва.

При малому технічному переозброєнні проводяться модерніза­ція діючої техніки, заміна невеликої частини застарілого обладнання, у виробництво впроваджується невелика кількість нового обладнання.

При середньому технічному переозброєнні проводиться механ­ізація й автоматизація процесу виробництва, впроваджується прогре­сивне обладнання, замінюються групи фізично і морально застарілого обладнання.

При повному технічному переозброєнні проводиться комплекс­не оновлення переважної частини парку обладнання, що, звичайно, зу­мовлюється високою фізичною і моральною зношеністю обладнання або переходом на принципово нову технологію виготовлення продукції.

Поряд з оновленням обладнання підприємств при здійсненні технічного переозброєння необхідно проводити модернізацію обладнання, причо­му її не слід розглядати як вимушений захід, зумовлений дефіцитом но­вого обладнання, необхідного для заміни фізично та морально застарі­лого.

Модернізація є постійним фактором удосконалення техніко – технологічної бази  підприємств та нарощування їх виробничих потужностей.  Однак вдаю­чись до модернізації, необхідно обґрунтовувати вибір її об'єктів. Прове­дення модернізації слід вважати ефективним, якщо продуктивність та інші параметри модернізованої техніки досягають рівня нових машин або перевищують його.

Висновки. Найважливішим фактором, що зумовлює доцільність переважного спрямування інвестиційних ресурсів на технічне переозброєння й реконструкцію підприємств, є науково-технічний прогрес. Саме базуючись на практичному використанні досягнень науково-технічного прогресу, ці напрямки розширеного відтворення основних виробничих фондів забезпечують таке оновлення та удосконалення техніко – технологічної бази  підприємств, яке відповідає сучасним вимогам.

Література:

1.     Білик С. Гомотюк О, Економічні проблеми в сучасній Україні: Підручник- Тернопіль 1998р.-274с.

2.     Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. – К.: КНЕУ, 200. – 528с