Мазуркевич І.О.

ПВНЗ „Європейський університет”

ДОСЛІДЖЕННЯ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ ВИДІВ, ФОРМ І МЕТОДІВ ВІДТВОРЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

Питанням щодо розгляду особливостей функціонування механізму відтворення основних засобів приділяли увагу чимало відомих вчених-економістів, проте єдності щодо внутрішньої організації механізму відтворення, взаємозв’язку його видів, форм і методів немає і потребують детального вивчення й обґрунтування.

Узагальнюючи існуючі дослідження, ми схильні вважати, що дані протиріччя першочергово обумовлені недостатністю або навіть відсутністю системи класифікації процесу відтворення основних засобів за видами, формами і методами. Слід зазначити, що існують неоднозначні погляди щодо класифікації системи відтворення основних засобів. Такі розходження обумовлені класифікаційними ознаками, які, на нашу думку, є частковими. Так, в наукових працях О. Паська розглядаються такі види відтворення основних засобів: просте, розширене, звужене, причому розширене відтворення проявляється в двох формах, а саме: інтенсивній та екстенсивній. А.Е. Фукс зазначає, що оновлення – це розширене відтворення [5], не зазначаючи ступені підпорядкованості між цими категоріями. В працях І.М. Танасюка [4] залежно від охоплення виділяють часткове, одиничне і сукупне відтворення. Автор визначає часткове відтворення як процес, що здійснюється за допомогою ремонтних робіт, що фактично відноситься до простого відтворення. Одиничне відтворення визначається як заміна ліквідованого засобу праці іншим, що фактично означає вид - розширене відтворення, у інтенсивній формі методом заміни. Що стосується визначення сукупного відтворення, то, на думку автора, сукупне відтворення означає заміну однієї системи засобів праці іншою, більш досконалою. Ми вважаємо, що фактично даний вид передбачає не відтворення основних засобів, а відтворення продуктивних сил суспільства, що слід віднести до макроекономічного аспекту. Таким чином, нами проведено аналогію між частковими видами за оцінюваною ознакою і доведено, що все ж таки слід виділяти два види відтворення: просте і розширене.

Не можна не зазначити підхід Е. Островської, яка виокремлює такі два види відтворення як „західне” і „східне” [3]. Даний підхід сформувався на основі ретельного аналізу впливу політико-економічного фактору, що виділяється із розбіжностей поглядів вчених-економістів різних епох, зокрема, капіталістичної, соціалістичної і комуністичної формацій, де головним фактором та відмінною ознакою є власність на ресурси, адже відтворювальний процес відбувається через процес виробництва, що формується і організовується власником. Проте, на нашу думку, це впливатиме не на визначення видів відтворення, а на умови відтворювальних процесів як на макроекономічному, так і на мікроекономічному рівнях.

Отже, перш ніж узагальнити систему класифікації процесу відтворення, ми відштовхувались у своїх міркуваннях від сутності категорій „вид”, „форма” і „метод” [1]. В результаті нами було встановлено, що відтворення як просте, так і розширене організовується або проявляється в таких основних формах: накопичення, заміна та оновлення. На нашу думку, доцільно виділити таку форму відтворення основних засобів як заміну, оскільки йдеться мова не просто про заміну старого обладнання новим (що, в принципі можна було віднести до форми оновлення), а саме про заміну старих об’єктів основних засобів ідентичними новими об’єктами, що не пов’язано з перепрофілюванням діяльності підприємства, не пов’язано зі зміною номенклатури і асортименту продукції, і передбачає використання існуючих методів нарахування амортизації. Звичайно, заміну можна віднести як розширеного виду відтворення, так і до простого, але в зв’язку з мінливим та нестабільним зовнішнім середовищем, передусім це цінові фактори, то на реалізацію даної форми відтворення необхідне залучення як накопиченої амортизації, так і додаткових коштів з прибутку.

Особливу увагу слід приділити розумінню методів відтворення основних засобів. Зокрема, під розширенням слід розуміти екстенсивний напрямок розширеного відтворення (оновлення) основних засобів: будівництво додаткових виробничих комплексів або розширення існуючих, додаткове введення ідентичного обладнання, устаткування, тощо.

Під реконструкцією слід розуміти здійснюваний за єдиним проектом повне або часткове переобладнання виробництва [2], що передбачає спорудження нового виробничого комплексу замість існуючого, подальше використання яких визнано недоцільним, або заміна старого обладнання новим, більш економічно вигідним і ефективним. Реконструкція підприємства це складний процес, що супроводжується його технічним переозброєнням. В свою чергу, технічне переозброєння передбачає залучення нової більш продуктивної техніки і технології, автоматизації процесів виробництва з метою забезпечення конкурентних переваг та відповідності техніки вимогам останніх досягнень НТП.

У разі виявлення недостатньої забезпеченості виробництва необхідними об’єктами основних засобів з метою підтримки техніко-технологічної бази доцільно здійснити технічне доозброєння підприємства, що передбачає закупівлю ідентичних об’єктів основних засобів та ремонт устаткування. Таким чином, можна стверджувати про віднесення першого методу до виду розширене відтворення форми „заміни”, а другого – до виду простого відтворення, форми накопичення. Нове будівництво передбачає створення нових об’єктів основних засобів за принципово новими технічними проектами розвитку підприємства і є важливим напрямком інтенсивного оновлення виробництва. Стосовно модернізації основних засобів, то існують певні розходження щодо віднесення даного методу до відповідного виду відтворення. Так, І. О. Губарєва у своїх працях вказує, що нове будівництво реалізується через технічне переозброєння – через заміну і модернізацію. За такого підходу втрачається основний зміст, на наш погляд, різних методів єдиного відтворювального процесу, так як нове будівництво передбачає новий проект технічного розвитку виробництва, а модернізація – це вдосконалення існуючих основних засобів на базі існуючого виробництва. Таким чином, модернізація – це метод, за допомогою якого здійснюється підвищення техніко-експлуатаційних характеристик існуючих об’єктів основних засобів, а отже, є методом простого відтворення і виражається у формі „накопичення”.

Узагальнюючи вищевказані підходи вчених-економістів, необхідно констатувати, що відтворення – це загальна, комплексна, багатогранна категорія, яка включає такі основні види як „просте” і „розширене” відтворення, проявляється в таких основних формах як: „накопичення”, „заміна” та „оновлення”, що реалізуються за допомогою таких основних методів як: технічне доозброєння, розширення, реконструкція, заміна застарілих об’єктів основних засобів ідентичними новими, технічне переозброєння, введення нових об’єктів, нове будівництво, ремонт, модернізацію та нове будівництво.

Література:

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2001. – 1441 с., с. 92

2. Економіка підприємства: Підручник/За заг. ред. С.Ф. Покропивного. – Вид. 2-ге, перероб. та доп. –К.: КНЕУ, 2001. – 528с., іл.

3. Островська Г.А. Проблемы комплексного обновления основных фондов, 1975.

4. Танасюк І.М. Планування відтворення основних промислово- виробничих фондів на машинобудівних підприємствах: Дис. канд. екон. наук: 08.06.01 / Одеський держ. економічний ун-т. — О., 1998. — 205с.

5. Фукс А.Е. Амортизація і оновлення основного капіталу: проблеми теорії і практики.- К.: 1996.