Педагогічні науки № 5 Сучасні методи викладання
Беспарточна О.І.
Кременчуцький інститут
Дніпропетровського університету
економіки та права
Використання сучасних моделей та методів прийняття управлінських рішень на
прикладі ПП «ВИБІР»
Вміння приймати рішення необхідно для реалізації
управлінських функцій, тому процес прийняття рішень є основою теорії
управління. У 50-х роках минулого століття ця теорія була модернізована, і
застосовувалась для рішення проблем цивільної промисловості. Її відмінними
рисами є: використання наукового методу, тобто спостереження, формулювання
гіпотези, підтвердження вірогідності гіпотези; системна орієнтація; використання
різних моделей.
Процес моделювання часто використовується для
вирішення складних проблем в управлінні, тому що дозволяє уникнути значних
труднощів і витрат при проведенні експериментів у реальному житті. Основою
моделювання є необхідність відносного спрощення реальної життєвої ситуації або
події, разом з тим це спрощення не повинне порушувати основних закономірностей
функціонування досліджуваної системи. Процес побудови моделей складається з
декількох етапів: постановка задачі; побудова моделі; перевірка моделі на
вірогідність опису даного процесу, об'єкта або явища; застосування моделі;
відновлення моделі в процесі дослідження або реалізації. Часто при моделюванні
застосовується теорія ігор.
Виділяють наступні методи розробки та прийняття
управлінських рішень:
аналітичні методи; статистичні методи; метод математичного програмування; методи, що активізують; експертні методи; метод
сценаріїв; евристичні методи; метод дерева рішень. Методи ухвалення рішення
повинні бути достовірними, коли кількість помилок не перевищує якийсь
прийнятний рівень. Для успішного рішення проблем необхідно: 1) вчасно помітити
і проаналізувати проблему, для того, щоб з'ясувати, що призвело до її
виникнення, і на далі прагнути до її рішення; 2) не витрачати часу на
непотрібні рішення, що не впливають на ефективність роботи фірми; 3) постійно
оцінювати ефективність процесу прийняття, а згодом і реалізації рішення; 4) не
приймати декількох рішень по тому самому питанню; 5) залучати до процесу
ухвалення рішення співробітників, що мають до них відношення, вже на ранніх
етапах роботи з урахуванням відповідності їхньої кваліфікації ступеню складності
проблеми; навчати їх необхідним чином і не забувати нагороджувати за успіхи.
На жаль, в Україні служба менеджменту практично не
розвинута, управлінські рішення приймаються, зазвичай, керівниками підприємств
на основі їхнього особистого досвіду, тобто суб'єктивно. Зворотній зв'язок -
контроль за виконанням рішень практично відсутній.
Практичне використання технології ухвалення
управлінського рішення розглянемо на прикладі
ПП "ВИБІР". Це приватне підприємство займається декількома
видами діяльності: монтаж, ремонт і сервісне обслуговування устаткуванням для
виробництва будматеріалів; здача в оренду приміщень і т.д. На цьому
підприємстві виникла необхідність підвищення ефективності роботи. Для
збільшення одержуваного підприємством прибутку необхідно знижувати собівартість
продукції підприємства, тобто вводити ефективний контроль над витратами. Першим
кроком на цьому шляху було створення системи одержання оперативної, точної і
достовірної інформації про діяльність підприємства - системи управлінської
звітності. Для того щоб керівництво підприємства мало змогу отримувати
необхідні йому для прийняття управлінських рішень дані, потрібно будувати
систему звітності "зверху вниз", формулюючи потреби верхнього рівня
керування і проектуючи їх на нижні рівні виконання. Найважливішими вимогами до
системи управлінської звітності є своєчасність, однаковість, точність і
регулярність одержання інформації керівництвом підприємства. Очевидно, що ці
вимоги найбільше повно можуть бути реалізовані за допомогою автоматизованої
системи. Використання технології електронної системи обліку обіцяло серйозні
переваги по швидкості одержання, обробки інформації, а, отже, і серйозні
переваги по швидкості прийняття управлінських рішень. Ухвалення рішення про
створення системи звітності покладалося на відділ автоматизації, що був
зайнятий також і іншими проблемами.
В наявності - проблема, її нерозуміння з боку
керівництва і повна відсутність варіантів рішення. Відділ автоматизації виконав
першу стадію ухвалення управлінського рішення: був здійснений збір всієї
інформації, що стосується даної проблеми, а саме, були вивчені наявні на ринку
спеціалізованого програмного забезпечення продукти, їхні недоліки і переваги.
Було розроблено кілька варіантів власної автоматизованої системи звітності. У
результаті, до керівника потрапило кілька проектів. Він не став приймати
одноособове рішення, а зібрав усіх фахівців відділів, що працювали над даною
проблемою. На спільній нараді було вироблене прийнятне для всіх рішення, а
саме, обраний один із проектів, і відділ автоматизації розробив необхідне
програмне забезпечення.
У даному прикладі чітко простежуються всі три стадії
ухвалення управлінського рішення: з'ясування проблеми, розробка плану рішення
(розробка альтернативних варіантів рішення)
і виконання рішення .
Таким чином, прийняття рішень є найважливішою
справою в роботі менеджера. Тому вчитися приймати рішення потрібно ще в процесі
навчання, а не тоді, коли від керівника вже залежить доля підприємства. Під час
навчання можна вчитися не тільки на власних помилках, але і на досвіді інших
людей і організацій. Приймаючи рішення, потрібно усвідомлювати, що керівник
розпоряджається не тільки своєю долею, але і долями працюючих з ним людей.
Прийняття рішень (управлінських) в організаціях має
ряд відмінностей від вибору окремої людини, тому що є не індивідуальним, а
груповим процесом. Комплексний характер проблем сучасного менеджменту вимагає
комплексного, всебічного їхнього аналізу, тобто участі групи менеджерів і
фахівців, що призводить до розширення колегіальних форм прийняття рішень.