Секція – “Право”, підсекція № 2 – “Адміністративне та фінансове право”

Саєнко С., Дегтярьов С.

Луганський державний університет внутрішніх справ

Адміністративне видворення іноземців – проблеми законодавчого врегулювання

Адміністративна деліктоздатність суб’єкта правових відносин є частиною його адміністративно-правового статусу та полягає у здатності особи нести юридичну відповідальність за порушення норм адміністративно-деліктного законодавства.

Принципові положення щодо адміністративної деліктоздатності іноземців установлено Конституцією України. Саме вона поширює на іноземців, що на законних підставах перебувають в Україні, обов’язки по дотриманню законодавства України, у випадку порушення якого до останніх можуть бути застосовані заходи адміністративного примусу.

У 2004 році в ході проведення операцій “Кордон” і ”Іноземець” було задокументовано 59,6 тис. порушень правового статусу іноземців, виявлено 15,6 тис. нелегальних мігрантів, 129 організованих груп нелегалів у складі 1,8 тис. осіб, більшість з яких є громадянами Китаю, Індії, Афганістану, Бангладешу, В’єтнаму та Пакистану. За територію України адміністративно видворено у примусовому порядку 12,7 тис. осіб, заборонено в’їзд на територію країни 5 тис. іноземцям - злісним порушникам національного законодавства.

Найбільш питому вагу серед адміністративних правопорушень, які вчиняють іноземці, становлять порушення встановленого порядку перебування в Україні та правил транзитного проїзду через Україну (ст. 203 КУпАП), незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України (ст. 204¹ КУпАП).

Протидіяти вказаним правопорушенням покликана ст. 24 КУпАП, з переліку адміністративних стягнень якої до іноземців, за вище вказані адміністративні делікти, застосовуються лише штраф, виправні роботи та адміністративний арешт.

У частині 3 вказаної статті також сказано, що законами України може бути передбачено адміністративне видворення за межі України іноземців та осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, що грубо порушують правопорядок. Однак, ні за наведені правопорушення, ні за будь-які інші адміністративні делікти, передбачені КУпАП, суб’єктами вчинення яких можуть бути й іноземці, такий вид адміністративного стягнення не застосовується.

Чому законодавець у ст. 24 КУпАП прямо не називає адміністративне видворення одним із видів адміністративних стягнень та не передбачає такої санкції за жодне з правопорушень у КУпАП – незрозуміло.

Слід зазначити, що в ст. 32 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” зазначено, що іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного їм покарання чи виконання адміністративного стягнення, можуть бути видворенні за межі України. Окрім того, адміністративне видворення може ще супроводжуватися й забороною подальшого в’їзду в Україну строком на 5 років.

Ще раз наголосимо, що адміністративне видворення може бути застосоване лише після виконання адміністративного стягнення. Тобто, за правопорушення, які вчинили іноземці, виходячи зі змісту закону, адміністративне видворення повинне використовуватися як додаткове адміністративне стягнення.

Однак, у статті 25 КУпАП вказано, що лише оплатне вилучення та конфіскація предметів можуть бути застосовані як основні, так і додаткові адміністративні стягнення. Усі інші адміністративні стягнення застосовуються лише як основні.

На наш погляд, для усунення прогалин у адміністративно-деліктному законодавстві та з метою визначення правової природи адміністративного видворення іноземців, пропонуємо у частині першій ст. 24 КУпАП вказати на такий вид адміністративного стягнення, як адміністративне видворення, а частину 3 цієї статті виключити. Також у ст. 25 КУпАП потрібно зазначити, що адміністративне видворення іноземців може бути застосоване як основне, так і додаткове адміністративне стягнення. Це, у свою чергу, буде відповідати нормативним положенням ст. 32 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”.

Звернемо увагу й на те, що за санкцією прокурора підлягають затриманню органами внутрішніх справ і органами охорони державного кордону, а в подальшому адміністративному видворенню в примусовому порядку іноземці, які ухиляються від виїзду за межі території України, після прийняття рішення про видворення або по відношенню до яких є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.

Що це за обґрунтовані підстави не зрозуміло, бо Законом України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” вони не визначені. Наявність цих підстав фактично будуть визначати самі органи, які виконуватимуть рішення про видворення.

На наш погляд, у законодавстві України необхідно встановити чіткий перелік підстав, які можуть вважатися інформацією для необхідного реагування на ухилення іноземців від виїзду за межі України, що, у свою чергу, буде виступати гарантією для останніх від незаконного застосування адміністративного видворення.

Уважаємо, що наведені пропозиції будуть сприяти вдосконаленню адміністративно-деліктного законодавства України та дозволять уникати колізійних ситуацій при його застосуванні на практиці.

Саєнко С. Дегтярьов С.