Рівненський природничо-математичний
ліцей “Елітар”
Фундаментом будь-якої цивілізації є освіта. Вона сприяє розвитку особистості і є процесом постійного і необхідного вдосконалення. Перед вченими-педагогами всіх країн світу виникло питання: ”Як покращити процес навчання? Якій освіті бути в ХХІ ст.?”
Звичайно, навчальні заклади не можуть лишатися в стороні,бо саме вони готують майбутніх громадян нашого суспільства. З цією метою в нашій державі створюються заклади нового типу, такі як: ліцеї, колегіуми, гімназії... Завдання,що стоїть перед такими навчальними закладами, це по-перше, формування всесторонньо розвинутої,соціально-зрілої та творчої особистості; по-друге, підготовка учнів до самостійного життя; по-третє, розвиток логічного та абстрактного мислення,пізнавальної діяльності школяра.
Шкільна освіта за останні роки зазнає істотного реформування, яке в свою чергу, залежить від використання в навчальному процесі НОТ (нових освітніх технологій), нових методів та форм організації роботи. Вони покликані сприяти активізації пізнавальної діяльності, тобто розвитку логічного та абстрактного мислення, уяви, розкривати творчі можливості учнів.
Завдання вчителя полягає в тому, щоб не просто давати знання учням, але й розвивати їх вміння та навички. Звичайно, навчальний процес залежить, по-перше від того, чим являється цей процес для учня; по-друге, для чого учень вчиться; по-третє, що змушує його брати участь в навчальному процесі.
Одним із засобів зацікавленості учнів до навчальної діяльності і розвитку їх пізнавальної активності є нетрадиційні підходи до викладання. Аналізуючи літературу з даної проблеми, вважаємо, що нестандартні уроки можна поділити на такі групи:
1.Уроки вивчення нового матеріалу: лекція з елементами проблемного навчання; урок-панорама; урок-казку; урок-подорож.
2. Уроки узагальнення та систематизації знань: урок-змагання; урок-аукціон; урок-консультація; “мозкова атака”.
3. Уроки застосування знань вмінь та навичок: громадський огляд знань; урок-КВК;урок-вікторина; брейн-ринг; експерт-семінар.
4.Пізнавально-творчі уроки: урок-фантазія; сюжетно-рольові уроки(рольові ігри); урок-захист навчальних проектів; урок-гра “Що? Де? Коли?”;інтегровані уроки; урок-конференція.
Такі уроки – це
не просто забава, бо вони вимагають серйозної підготовки як учителя, так і
учня.Користь від нетрадиційного уроку буде лише в тому випадку, якщо все
продумано до кінця. Саме тому такий урок потрібно планувати задовго до його
проведення, Це пов’язано, перш за все з тим, що необхідно
підготувати учнів до такого
уроку, по-друге, вводити ігрові моменти на уроках, щоб психологічно підготувати учнів, по-третє, вчитель повинен визначити своє місце на такому уроці,
На лекціях учні вчаться слухати і конспектувати. На семінарах вони працюють
активно, вчаться висловлювати
свою думку, вислухати товариша,
праналізувати його відповідь,
порівняти зі своїми знаннями. Лекційно-семінарська система формує в учнів
не лише знання із предмету, вле й вміння
застосовувати їх.
До уроків-конференцій, як
і до семінарів, учні готуються
вдома. При підготовці
до такого уроку школярі опрацьовують додаткову літературу, готують наочний матеріал чи посібники.
Уроки-подорожі можна проводити як під
час вивчення нового матеріала, так і під час закріплення, узагальнення та систематизації знань.
Наприклад, урок-гра «Подорож у країну металів» - це вступний урок до теми
«Метали». На цьому уроці ми
розглядаємо матеріал, що характеризує місце металів у періодичній системі, їх поширення у природі. Учні отримують завдання підготувати
повідомлення про метал за таким планом:
1. Місце елементу-металу в періодичній системі та побудова його атому.
2. Поширення в природі.
3. Походження назви елемента-металу.
4. Значення в природі та народному господарстві.
Практикуємо також уроки-подорожі,
як уроки-узагальнення. Наприклад,
підсумковий урок по темі «Основні класи неорганічних
сполук». Урок поділений на певні частини – станції. Кожна з них має певну
назву. Пропонуємо виділити такі станції:
«Теоретична», «Історична», «Хімічна
експертиза», «Математична експертиза», «Практична».
Як показує досвід, урок-гра сприяє максимальній активізації діяльності учнів. На цих уроках створюється особлива атмосфера.
В силу до вікових особливостей
ліцеїстів змінюється і підхід до уроку-гри. На ІІІ-ІV курсах (10-11 класи) більш використовуємо такі нетрадиційні форми проведення уроків як «мозкова атака», «Що? Де? Коли?»,
КВК, рольові ігри.
Значення останньої полягає в тому, що в учнів формується вміння та навички проявити свою ініціативу, сформувати коротко та логічно думку. Тут діє принцип: «а що якби, якби я був…». Прийнявши на себе певну роль, учень намагається дивитися на проблему з точки зору уже певного спеціаліста. Це змушує його шукати не лише ту літературу, що стосується хімії, але і інших предметів, які пов’язані з цією наукою.[2] Ціково, захоплююче уроки рольові-ігри проходять за темами: “Виробництво сульфатної кислоти”, “Виробництво амонікаку”, “Урок-суд над спиртами”, “Урок-суд над Нітрогеном”, “Урок-суд над Сульфуром”. Кожен учень намагається обрати ту роль, яка буде найбільш пов’язаною з його майбутньою професією.
«Природа створила
дитячі ігри для всебічної підготовки до життя….Гра – це чи не єдиний вид
діяльності, що тренує творчість не як окрему здатність до чогось, а як якість особистості. Гра на уроці активізує думку»[2] Роль учителя тут
полягає в тому, щоб кожна дитина не лише розкрила притаманні їй риси,а й розвивала їх. Тому домашні завдання ми практикуємо
давати нетрадиційні. Наприклад, написати казку, вірш, детектив, де були б по
можливості відображені властивості речовин, їх шляхи застосування. Адже тільки
“творча людина міркує незвичним чином, створює щось нове, оригінальне,
незвичайне”.[1]
Дитину можна навчити чомусь лише тоді,
якщо вона сама бере участь
у процесі навчання [1]. Як зазначено Л. Даниленком, людина запам’ятовує лише 10% інформації, що
почула, до 50%, що побачила і до 90% тієї, яку зробила сама [3]. Тому велике значення має навчання
учнів здобувати знання самостійно, і не лише здобувати, а й при цьому
отримувати задоволення. Духовне єднання народжується там, де дитина розкриває себе до кінця. Саме ставка на особистість учня, його кмітливість
та активність, оптимізм і самостійність в судженнях, допоможе стати йому творчою особистістю. Саме учні дають
невичерпне джерело творчих думок, педагогічних відкриттів, радостей, розчарувань, без яких неможлива творча праця вчителя. Тому подальше своє дослідження ми спрямуємо на встановлення взаємозв’язку між творчою діяльністю вчителя
та розвитком інтелектуальних
можливостей учня.
Література
1.В.Артихович «Розвиток образного мислення» // «Завуч» «Шкільний світ» №36 (114) грудень 2201 с.4-5
1.
Зуєва М.В., Іванова Б.В. «Совершенствование организации учебной
деятельности школьников на уроках химии» - М.: Просвещение, 1989.-160с.
3.Л.Даниленко “Методи творчого розвитку”// «Завуч» «Шкільний світ Перше вересня»
№9 (187) березень 2201 с.4-5
4. Фридман Л.М. Педагогический опыт – глазами
психолога. – М.: Просвещение,
1987.-224с.
roippo@mail.ru