К.е.н. Зятковська Л.І.

Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана

Екологічне оподаткування в Україні: стан та перспективи розвитку

Підприємства багатьох галузей економіки України створюють високий ступінь ризику виникнення надзвичайних ситуацій і аварій, які можуть призвести до тяжких соціальних та економічних наслідків. Найбільш ефективним у стримуванні негативних тенденцій екологічної безпеки виробництва є застосування таких фінансових інструментів, як екологічні збори і платежі.

,,Екологізація” податкової системи перебуває у розвитку, про що свідчать дві тенденції у практиці застосування екологічних податків у розвинених країнах. Першим, традиційним підходом до організації екологічного оподаткування є формування у підсистемі оподаткування юридичних осіб блоку екологічних зборів і платежів стимулювального або стримувального характеру, тобто таких, які не мають чітко вираженої фіскальної функції. Багатоканальна система оподаткування характерна значною кількістю податків і зборів, є ефективнішою, ніж одноканальна у вигляді єдиного податку, а використання широкої бази оподаткування і диференційованих податкових ставок чинить поміркований тиск на підприємства. Друга тенденція, наприклад у Нідерландах і Франції, проявляється у скасуванні більшості платежів, призначених для цільового природоохоронного фінансування. Замість системи екологічних зборів і платежів вводяться екологічні податки, що сплачуються у загальний державний бюджет, виконуючи при цьому суто фіскальні функції. Тобто, проходить процес поступового перетворення цільових екологічних платежів у податки, основною функцією яких є фіскальна, шляхом об’єднання низки зборів і платежів у ,,єдиний податок на види діяльності, які викликають забруднення навколишнього середовища”[1, с. 16; 2, с. 5].

Тенденції розвитку екологічного оподаткування у розвинених країнах спрямовані у бік посилення його фіскальних властивостей з метою централізації фінансових ресурсів для проведення загальнодержавних екологічних програм і, меншою мірою, на активізацію їх стимулювальної функції на мікрорівні.

Основними тенденціями екологічного оподаткування в Україні мають стати такі, які здатні переорієнтувати дію фіскальних інструментів з обслуговування процесу ,,відкуплення” підприємств-забруднювачів навколишнього середовища шляхом перерозподілу досягнутої ними економії, отриманої за рахунок зниження або відсутності витрат на підвищення екологобезпечності виробництва, на ,,зароблення” стимулів у вигляді певної вигоди промисловим виробництвом, яке здатне випускати екологічно чисту продукцію, що відповідає міжнародним екологічним стандартам і не спричиняє негативного тиску на навколишнє середовище і здоров’я персоналу. Такими напрямками є:

а) подальше посилення стимулювальної функції екологічних зборів і платежів й орієнтації на досягнення оптимального співвідношення у витрачанні цільових фінансових ресурсів між загальнодержавними екологічними програмами превентивного і відновлювального характеру та їх децентралізованим використанням у реальному секторі економіки;

б) поєднання стимулювального характеру екологічних зборів та платежів з іншими фінансовими методами забезпечення заходів з підвищення екологічної безпеки виробництва, такими як: податкові пільги, надання екологічних позик, екологічне страхування, застосування штрафних санкцій за порушення чинного екологічного законодавства.

Вітчизняна практика податкового стимулювання підприємств та екологічного стимулювання зокрема не набуває належного розвитку, хоча й продекларованого чинним законодавством [3, с. 543].

Механізм податкового стимулювання екологічно безпечного виробництва не реалізується упродовж останніх років, оскільки відсутній взаємозв’язок відповідних норм Закону України ,,Про охорону навколишнього природного середовища” із нормами, передбаченими податковим законодавством: Законом України ,,Про оподаткування прибутку підприємств” і Законом України ,,Про податок на додану вартість”.

Незважаючи на наявність двох тенденцій у практиці їх застосування у розвинених країнах, для України найбільш прийнятним є застосування багатоканальної підсистеми екологічних податків, яка чинить поміркований податковий тиск на підприємства.

З метою активізації екологічного оподаткування на підвищення екологічної безпеки промислового виробництва доцільним буде переорієнтувати дію фіскальних інструментів з обслуговування процесу ,,відкуплення” підприємств-забруднювачів навколишнього середовища шляхом перерозподілу досягнутої ними економії, отриманої за рахунок зниження або відсутності витрат на підвищення екологобезпечності виробництва, на ,,зароблення” стимулів у вигляді певної вигоди промисловим виробництвом, яке здатне випускати екологічно чисту продукцію, що відповідає міжнародним екологічним стандартам і не спричиняє негативного тиску на навколишнє середовище і здоров’я персоналу.

Література

1. Веклич О.О. Екологічне оподаткування в Україні: реалії та напрями вдосконалення з урахуванням світового досвіду: Наук. видання. ― К.: Інститут економіки НАН України, 2001. ― 47 с.

2. Веклич О.О. Удосконалення системи екологічного оподаткування // Фінанси України. – 2001. – №2 – С. 3-11.

3. Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища” № 1264-ХІІ від 25 червня 1991 року зі змінами і доповненнями. // Відомості Верховної Ради. ― 1991. ― № 41. ― С. 546.