Островська І.Т.

Хмельницький національний університет

ФАНТАСТИЧНЕ В НОВЕЛАХ В. ІРВІНГА

Фантастика доби романтизму суттєво відрізняється від попередніх епох: принципово поєднуючи потойбічне та реальне, казкове та побутове, містичне та раціональне, романтизм тяжіє до використання фантастики як способу художнього пізнання. Поряд з багаточисленними запозиченнями (міфологічними, фольклорними, релігійними) романтична фантастика включає нові образи; все їх об’єднує внутрішня двоякість, часто гротескна, а найбільш витонченні і фантастичні форми здебільшого отримують прозаїчне, навіть іронічне розуміння. Улюблений прийом серед письменників того часу – подвійна мотивація подій не дає читачу остаточно вирішити: чи то в життя героя втрутилась нечиста сила, чи то вони стали жертвою якогось неймовірного збігу обставин. Пізніше цей прийом отримав назву завуальованої фантастики. Саме такий прийом використовував в своїх новелах Вашингтон Ірвінг.

Найчастіше цей прийом простежується в таких новелах письменника як: “Наречений – привід”, “Ріп Ван Вінкль”, “Легенда Сонної Лощини”, “Аннет Делабр”, “Дім з привидами”, “Диявол і Том Уокер”. Хоч Ірвінг і запозичає сюжети для своїх новел з європейських легенд, здебільшого з німецького фольклору та романтичної поезії, однак вони не втрачають своєї оригінальності. Його новели залишаються американськими по духу та реаліям. Характерною рисою романтичної манери Ірвінга – новеліста є поєднання фантастичного та реального, в м’яких, поступових переходах повсякденного в казкове та навпаки. Провідним мотивом більшості новел Ірвінга є мотив марення, запустіння, сну як символ далекого минулого, якого вже не повернеш. Хоч сам Ірвінг не раз визнає, що його цікавить містичне та потойбічне, однак в своїх новелах письменник послідовно, в американському дусі, руйнує атмосферу таємничого. Цей мотив складає ще одне джерело фантастичного, який реалізується в вигляді повернення в минуле (“Дім з привидами”), то в вигляді консерваціі у минулому (“Аннет Делабр”, “Легенда Сонної Лощини”), то в вигляді фантастичного поєднання ознак минулого та сучасного (“Вольферт Веббер, або Золоті сни”).

Характеризуючи загальні тенденції творчості В.Ірвінга доби романтизму А.А.Єлістратова відмічає, що романтична фантастика використовується ним не для заперечення, а лише для поетизації повсякденного життя. До цього слід додати, що фантастика Ірвінга має скоріше баладний характер, котрій притаманний відтінок філософської притчі з підтекстом, що дозволяє перечитувати її на декількох рівнях. Основний підтекст новел Ірвінга – скоріше не поетизація повсякденного життя, а поетизація минулого в цьому житті, своєрідного колориту перших поселенців. Овіяна ностальгією, трохи утопічна картина життя давніх голландських поселень досить часто тісно пов’язана із цілком сучасним спостереженням автора. Деталі і подробиці життя та побуту здаються реалістичними, а описи природи яскраво романтичними. Динамізм в розгортанні подій (в більшості новел Ірвінга) починається десь в середині оповіді, а експозиція з цікавими мальовничими подробицями може розтягнутися майже на половину всього твору. Звичний плин життя часто порушується подіями і постатями фантастичними, навіть казковими. А буденне і смішне під пером автора набуває характеру страшного і драматичного. Кожна з цих новел подається Ірвінгом як рукопис Дідріха Нікербокера – романтичного історика, якого понад усе цікавили легенди, звичаї, вірування, забобони, спосіб життя та мислення минулих поколінь. Фантастику Ірвінга можна поділити на такі види:

- розиграші (гротескна фантастика): “Наречений привид”, “Легенда Сонної Лощини”, “Вестмірське абатство”;

- напів-билини: “Аннет Делабр”;

- фантастико-релігійні притчі: “Ріп Ван Вінкль”, “Диявол і Том Уокер”;

- казки “Альгамбра”;

- містика “Дім з привидами”;

- загадка “Повний джентльмен”;

- напівмістичні новели про шукачів скарбів: “Пірат Кідд”, “Врата диявола”, “Вольферт Веббер, або Золоті сни”, “Випадок з чорним рибалкою”.

Якщо пізній романтизм надав американській романтиці елементи понурої безнадійності, жаху (прикладом цьому може служити творчість Е. По), то в ранньому періоді її зародження переважають радісні, світлі тони. В ній панує дух пригод, гумору, іронії щодо існуючих забобонів, водночас жага пізнання нового, невідомого. Власне такою повставала для поселенців вся Америка з її небезпечними ріками, неосяжними просторами, одвічними лісами, невідомо куди зникаючими кораблями та людьми. Міф створювало саме життя, наповнюючи американську фантастику своєрідним національним колоритом.