Міндюк В.В.

Луцький державний технічний університет

Перспективи і проблеми виробництва біопалива в Україні

Проблема вичерпання нафтових ресурсів планети викликає суперечки лише з приводу терміну: песимісти вважають, що це станеться протягом 20-25 років, оптимісти вказують на термін у 50-70 років. Але всі погоджуються в одному – розвиток людства можливий тільки за умови залучення нових джерел енергії та нових видів енергозберігаючих біотехнологій і сировини. Ситуація, яка склалась в Україні із забезпеченням її економіки недостатніми обсягами енергоносіїв власного видобутку, в умовах енергетичної залежності від Росії, гостро ставить проблему пошуку альтернативних видів палива. Та й екологічна шкода від викидів автомобілів, що працюють на бензині та дизпальному, стає дедалі відчутнішою.

Однією з альтернатив брудному пальному нині вважають біодизель – пальне, синтезоване з рослинних олій. Найпоширенішою сировиною для виробництва є ріпак. Насіння ріпаку містить від 38 % до 50 % олії. Ріпакова олія має широкий спектр застосування у різних галузях технічного спрямування.

Для України, яка вважається аграрною країною, варто було б збільшити посіви цієї культури, незважаючи на проблеми, які існують. А це відсутність спеціальної техніки та низький рівень виробничої культури. Зате переваги вражають: ріпак не виснажує грунт, істотно покращує його структуру. Заорювання поживних решток ріпаку рівноцінне внесенню 15-20 т органічних добрив на гектар. Збільшення врожаю зернових після такого попередника становить 8-10 ц/га висококласного зерна. Оскільки насіння ріпаку майже не накопичує радіонуклідів і важких металів (майже всі вони містяться у стеблинах), в Україні вирощувати ріпак для технічних цілей можна вирощувати на територіях, тимчасово виключених з сільськогосподарського обігу внаслідок Чорнобильської катастрофи та в інших екологічно забруднених зонах. За умови відведення під цю культуру 10 % орних земель і урожайності 25 ц/га, країна може щороку виробляти до 8,5 млн т ріпакового насіння. Після його переробки можна одержувати близько 3 млн т біопалива на рік, що на 60 % забезпечить річну потребу країни у дизпаливі (за загальної середньої потреби у 5 млн т/рік). Засіваючи ріпаком 5-5,5 млн га, Україна могла виробляти біодизель в обсягах, здатних повністю задовольнити її потреби у паливі. Виробництво і використання біопалива в сільському господарстві України могло б створити додаткові робочі місця, зокрема збільшити зайнятість сільського населення. Іншими ”козирями“ цієї культури є відсутність проблеми зі збутом, стабільно високі ціни, стійкий попит з боку іноземних покупців, адже нині тема біодизеля потужно лунає в країнах Західної Європи. Там збудовано і далі будується чимало заводів і місцевого виробництва ріпаку не вистачає для їх завантаження. Сусіди України також опановують цей напрям: Польща, Чехія, Словаччина зараз збільшують посіви ріпаку. І там за сприятливих кліматичних умов і технологічного забезпечення виробництва, ця культура показує високий рівень рентабельності. Незаперечна цінність біодизеля в його екологічній чистоті й можливості одержувати з відновлюваної сировини. У природних умовах біодизель та мастила з ріпаку знешкоджуються мікроорганізмами впродовж 7-8 днів на 95 %, а звичайні нафтопродукти на 16 %. При роботі двигунів на біодизелі значно зменшуються шкідливі викиди інших продуктів згорання, в тому числі сірки – на 98 %, а сажі від 50 до 61 %. При використанні 100 т біодизеля викиди в атмосферу вуглекислого газу зменшуються на 78,5 т порівняно з використанням нафтового пального.

Незважаючи на перераховані переваги та ефективність використання біодизеля, існує серйозна проблема відсутності законодавчої та нормативної бази щодо його виробництва. На підтримку і розвиток виробництва біодизельного палива в Україні спрямований Закон України ”Про альтернативні види рідкого і газового пального“ від 14.01.2000 р., Указ Президента України ”Про заходи по розвитку палива в Україні з біологічної сировини“ від 26. 09. 2003, який добре узгоджується з Директивою 2003/30/ЄС Європейського парламенту і Ради ЄС від 8.05.2003 ”Про сприяння використанню біологічного та інших видів палива з відновлюваних ресурсів“, проте відсутні стандарти та технічні умови, які б дозволили випускати біопаливо та продавати його, не розроблені показники, за якими можна контролювати його якість. Також ще й досі не визначено ні органу, який видаватиме документ про ідентифікацію палива, ні порядку його видачі.

Практика надання пільг при використанні альтернативних видів є загальноприйнятою у світі. Уряди європейських країн всіляко підтримують виробництво біодизеля, забезпечують пільгами як виробників, так і його користувачів. В українському законодавстві задекларовано стимулювання використання альтернативних видів палива і надання його виробникам ”... субсидій, дотацій, податкових, кредитних та інших пільг...“, а також створення пільгового режиму інвестиційної діяльності. Однак у нашій країні вони, на жаль, лише задекларовані, але не забезпечені.

У цілому, як вважають фахівці, застосування альтернативних видів палива в Україні зростатиме, але досить повільно через консервативність і низьку екологічну свідомість власників транспортних засобів.

Отож, на нинішньому етапі найбільш актуальними для ріпакової галузі України завданнями вбачаються: розвиток технологій вирощування ріпаку, підвищення виробничої культури, забезпечення страхового захисту врожаїв, технічна модернізація агропідприємств, вихід на нормальну потужність, розробка та впровадження нормативної бази, гармонізованої із законодавством ЄС. Одночасно треба провести економічні дослідження та розрахунки щодо розвитку галузі в майбутньому. І в будь-якому разі треба прагнути того, щоб результатом змін і перетворень ставало підвищення економічної ефективності нашого господарювання.