Лысенко Александр, Георгізова І.Л.

Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького

Жіночий рух на зламі століть: гендерний вимір

Жінки України власними діями продемонстрували нагальне прагнення не тільки брати активну участь у державотворенні, а й чітке розуміння того, який саме шлях державотворення повинна обрати Україна на сучасному етапі. Перехідний етап розвитку незалежної України закінчується і наводить на деякі висновки, серед яких можна зазначити, що в Україні повинні бути впроваджені нові форми відносин між державою і сім’єю, основою якої є жінка, а також між жінкою і державними структурами, які покликані надавати їй соціальний захист.

Стратегія України кінця 90-х років на відміну від попередніх десятиліть характеризувалася подоланням традиційного ставлення до жінок, яке розглядало їх як об’єкт патерналістського впливу та захисту з боку держави. Україна, яка обрала позатоталітарний демократичний шлях розвитку, тепер спрямовує правотворчу і державну діяльність на творення гендерних паритетних відносин між жінкою та чоловіком у всіх сферах суспільного життя, адже забезпечення рівності є необхідною умовою прогресу будь-якого суспільства.

У 1999 році розпочала свою діяльність Школа Рівних Можливостей (Гендерна школа) як неформальне об’єднання і громадсько-комплексна програма. Основою для створення стала розробка методик з гендерної освіти, що вперше були випробувані на Житомирщині. Влітку 2000 року розпочалася розбудова Школи у Міжнародну організацію, яку 19 грудня 2000 року було зареєстровано у Міністерстві юстиції України.

Метою школи є участь у формуванні і реалізації гендерної політики в Україні, основне її завдання – підготовка кваліфікованих активістів, тренерів, волонтерів, лекторів, які працюватимуть у різних сферах суспільного життя в усіх регіонах країни. Школа співпрацює з Проектом Програми Розвитку ООН „Сприяння гендерній рівності”. Силами Школи проводяться наукові дослідження, здійснюється моніторинг законодавства, розробляються методики просвітницької роботи, навчальні програми. Значна увага приділяється роботі з молоддю, формуванню лідерських якостей і виробленню активної соціальної позиції у кожної особистості. Тренінгова програма Школи включає такі блоки, як „Ефективне лідерство”, „Гендерна рівність”, „Запобігання торгівлі людьми”, „Наші людські права” тощо.

Навчальну програму Школи для молоді було розроблено спільно з Академією Сприяння Освіті на основі тренерських методик Міжнародного жіночого правозахисного центру „Ла Страда – Україна”, Всеукраїнської асоціації планування сім’ї та інших. Школа Рівних Можливостей співпрацює з жіночими організаціями, серед яких Союз Українок, Жіноча громада, всеукраїнські громадські структури: політичне об’єднання „Жінки за майбутнє”, Український інформаційний форум, Український центр економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова.

Так як гендерна політика України перебуває на початковому етапі становлення, її орієнтації та механізми мають розкрити нові аспекти у формуванні всієї системи державних і громадських структур, а також у їх взаємодії та взаємозв'язку. Важливу роль у цьому відіграла Програма ПРООН „Гендер у розвитку" (1997-1999), яка цілеспрямовано проводила діяльність з формування гендерної концепції розвитку та культури населення, гендерного виховання та освіти, сприяє спрямуванню роботи державних і різних громадських структур на гендерний аналіз сучасного права.

Закономірним продовженням даного проекту є „Сприяння гендерного розвитку” – проект розпочав роботу з 2000 року, який сприяє досягненню реальної рівності між жінками і чоловіками через реформування діючого законодавства, інтеграції гендерних підходів в державні програми та створення відповідних механізмів для їхнього втілення. Значним кроком у реалізації гендерної політики є впровадження проекту програми партнерства жінок і чоловіків в політиці „Ольга”, програма приватного жіночого підприємництва „Софія”; на підвищення статусу та ролі сільської жінки скерований проект „Підтримка жінок-фермерів України” тощо.

На початку 2001 року в Херсоні відбувся науково-практичний семінар „Розвиток гендерної політики в Україні: реалії та перспективи”, на якому розглядалися тенденції розвитку гендерної політики в Україні. Позитивним моментом семінару була участь в ньому представників Української академії державного управління, регіональних органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та громадських організацій. На семінарі було відзначено підвищення статусу жінки, консолідація жіночих сил у суспільстві, їх включення до громадської і політичної діяльності.

Але, незважаючи на досить вагомі результати, відсутність раціональних державно-правових механізмів, що сприяли б утвердженню гендерної рівності в Україні, призводить до гальмування і спотворення цього процесу, адже ініціаторами впровадження гендерних вимірів у відносини жінка-держава знову виступили власне жінки, а не профільні державні структури.

Отже, забезпечення в суспільстві гендерного паритету – не абстрактна мета, а важливе політичне завдання. Його розв’язання – довгостроковий процес, у межах якого всі культурні, соціальні, політичні й економічні норми зазнають принципових змін, але прийняття принципу врахування гендерного фактора у формуванні політики є важливим досягненням держави і свідченням рівня розвитку суспільства.