Економічні науки / 12. Економіка сільського господарства

Круковська О.В.

Херсонський державний аграрний університет, Україна

Формування ринку ветеринарних послуг: стан та перспективи розвитку

Формування ринку – тривалий еволюційний процес. Його передумовою є суспільний поділ праці, у результаті чого виникають товарообмінні операції. Разом з тим наявність обмінних операцій є лише необхідною умовою організації національних економік чи окремих галузей на засадах ринку. Тривалий час товарообмінні операції в умовах планової економіки не були визначальними для характеристики існуючої тоді економічної системи. Товарно-грошові відносини відігравали другорядну роль. Визначальними були планові рішення державних органів управління, які доводились до окремих суб’єктів господарювання і були обов’язковими для виконання, навіть якщо це було для підприємства економічно невигідно. Такі планові рішення не могли не поєднуватись з прямими фінансовими вливаннями. В цих умовах колективи підприємств, по-перше, були обмежені у виборі форм та способів впливу на результати господарювання і, по-друге, результати господарської діяльності не суттєво впливали на розмір матеріального стимулювання праці. Це породжувало байдужість, мляву інноваційну діяльність тощо.

З метою подолання цих проблем в історичному плані застосовувались різні способи: впровадження господарського розрахунку (з другої половини 60-х років минулого століття), який поєднувався із зменшенням кількості планових показників; розширення сфери господарського розрахунку (з другої половини 80-х років) до рівня самофінансування, спроба у повному обсязі поєднати розмір фондів матеріального стимулювання із загальними результатами господарської діяльності.

Все ж вказані реформи, хоч і видавались за корінні, радикальні не забезпечували очікуваних результатів. Ціни на товари і послуги формувались суб’єктивно і у плановому порядку доводились суб’єктам господарювання. Так же суб’єктивно, виходячи з досягнутого, формувались і доводились державним підприємствам норми розподілу прибутку і формування фондів матеріального заохочення. Колективи підприємств не могли вільно розпоряджатись виробленою продукцією чи вибирати привабливі канали збуту.

Тому з урахуванням як вітчизняного, так і зарубіжного історичного досвіду, ми погоджуємось з поширеною в економічній літературі точкою зору, відповідно до якої визначальними ознаками організації економічної системи загалом чи окремої галузі на засадах ринку є:

- приватна власність на засоби виробництва;

- вільне формування ціни шляхом конкурування [2, с. 168].

Вільне ринкове ціноутворення, з одного боку, є результатом співвідношення між попитом і пропозицією, яка формується при певній ємності ринку, чисельності суб’єктів господарювання, обсягах виробленої продукції чи наданих послуг. З другого боку, саме рівень ціни створює певні стимули для господарської діяльності у певній галузі, мотиви підприємницької діяльності. При цьому вільна ринкова ціна може формуватись і виконувати усі функції лише в умовах конкурентного середовища. З таким підходом солідарна переважна більшість як зарубіжних, так і вітчизняних авторів.

Однак різнобій у позиціях окремих авторів відзначається навіть стосовно трактування сутності ринку. При цьому більшість визначень, що пропонуються, можна звести до окремих груп, відповідно до яких ринок – це спосіб:

- організації суспільного виробництва на основі свободи підприємництва і обмеженої ролі держави;

- поведінки суб’єктів господарювання, що визначає критерії їх рішень і характер відносин між ними;

- мислення, який формує відповідне світобачення суб’єктів господарювання [1, с. 2].

Крім того, існують визначення, в яких ринок розглядається як місце, де здійснюються товарообмінні операції. Хоча економічна література досить насичена такими роботами, водорозділ у підходах авторів полягає у трактуванні сутності ринку і в результаті не існує єдиної думки як щодо удосконалення організаційних процесів у ринковому середовищі, так і відносно самого понятійного та категоріального апарату, на основі якого слід здійснювати дослідження даної проблематики, формування теоретичної моделі предмету дослідження. Диференціація у поглядах визначається рівнем сформованості ринків, які виникають і знаходяться на початкових стадіях, та ринків із високим ступенем розвитку. Проблеми деталізуються у контексті дослідження галузевих ринків, де проявляються специфічні особливості та умови функціонування окремих ринків.

Традиційно до функцій ринкового механізму відносять:

- зв’язування виробника і споживача. На основі цієї функції урівноважується попит і пропозиція. Будь-яке відхилення від цієї рівноваги призводить до появи надлишку або дефіциту товарної маси. В таких умовах окремі виробники та споживачі або покидатимуть галузь, або вливатимуться в неї. Система обов’язково повернеться до рівноважного стану;

- встановлення основних ринкових пропорцій. Саме на основі даної функції забезпечується ринкове регулювання виробництва, розподіл ресурсів між окремими галузями і підвищення конкурентоспроможності продукції;

- оцінка корисності продукції. Саме з позицій оцінки корисності продукту споживач приймає рішення про його купівлю і оплачує прийнятну для нього ціну. В умовах монополізації ринку ціни формуються у відриві від корисності продукту;

- підвищення ефективності суспільного виробництва. При існуючій ринковій ціні суб’єкти, що займаються виробництвом, з метою забезпечення прибутку спрямовують зусилля на зниження собівартості продукції;

- досягнення цілей суб’єктів господарювання, які усі поставлені в однакові умови і діяльність яких об’єктивно оцінюється ринком;

- самостійне прийняття господарських рішень усіма суб’єктами господарювання [4, с. 8].

На основі цього було запропоновано спрощений підхід до вивчення ринку. Високий рівень самоорганізації, саморегулювання завдяки так званій “невидимій руці” охарактеризували як модель вільного ринку, необхідними умовами якої є необмежена кількість учасників, вільний вхід і вихід; абсолютна мобільність матеріальних, трудових та інших ресурсів; повна інформованість усіх учасників ринку про попит, пропозицію, ціни та інші економічні показники; абсолютна однорідність одноіменних продуктів (безпривілегійованість); повна антимонопольність [1, с. 2].

Ринок повинен регулюватися спеціальними положеннями, які формулює орган, що здійснює управлінський вплив на соціально-економічну систему суспільства в цілому. Саме держава повинна контролювати усі ринкові процеси, встановлювати “правила гри” на ринковому полі. Закони та безумовність їх дотримання повинні гарантувати справедливий розподіл навантаження між структурами, що забезпечують задоволення суспільних потреб, сприяти досягненню балансу інтересів людей в середині даної системи та поза її межами [3, с. 105].

Література:

1. Баталов А. С. Маркетинг образовательных услуг / А. С. Баталов // Информационно-методический журнал “Администратор”. – 2002. – С. 1–2. – Режим доступу: http://www.supermarketing.narod.ru/

2. Енгстлер П. Ринкова економіка для бізнесменів-початківців / П. Енгстлер ; пер. з нім. О. Логвиненка. – К. : Вік, 1992. – 223 с.

3. Соловйов О. І. Інституційні умови становлення та розвитку маркетингу / О. І. Соловйов // Економіка АПК. – 2003. – № 10. – С. 103–107.

4. Топіха В. Формування ринку продукції тваринництва в Україні : проблеми та перспективи / В. Топіха. – Миколаїв : МДАУ, 2004. – 221 с.